Цього літа команда Паралімпійської збірної Великобританії здобула успіх, завоювавши 147 медалей у Ріо, а звіт (Hall et al., 2016), який був опублікований, підкреслює, що ще довгий шлях попереду в покращенні ставлення до інвалідності у Великобританії, включаючи систему акушерських послуг.

Борнмутський університет і організація Birthrights з питань прав людини в акушерстві опублікували проміжний звіт дослідження, в якому розглядається лікування жінок з інвалідністю під час вагітності, пологів і післяпологового періоду (Hall et al., 2016). У звіті представлені дані опитування 37 жінок, які ідентифікують себе як жінки з інвалідністю, з вадами слуху, порушеннями зору, фізичними/руховими порушеннями та довготривалими захворюваннями.

Ключові проблеми, про які повідомили жінки з інвалідністю щодо акушерської допомоги, включали:

• Відсутність безперервності догляду
  
• Низький рівень обізнаності про інвалідність серед медичного персоналу в акушерстві
  
• Відчуття, що їх не слухають
  
• Відсутність контролю над власною допомогою
  
• Зменшення кількості вибору
  

Деякі з цих проблем спільні для багатьох жінок, які народжують; наприклад, Національний огляд акушерських послуг (National Maternity Review, 2016) підкреслив необхідність безперервності догляду в акушерських службах по всій Англії. Проте є й особливості, пов’язані з інвалідністю, які слід враховувати, якщо ми хочемо забезпечити жінкам з інвалідністю оптимальну допомогу під час вагітності та пологів.

Третина (33%) опитаних жінок повідомили, що їхня гідність була слабо або дуже слабо дотримана в післяпологовий період, а більше половини (56%) заявили, що медичні працівники не мали відповідної обізнаності про інвалідність. Це складне питання, оскільки немає узгодженого визначення того, що вважається “відповідним”. Деякі жінки сказали, що вони відчували себе ігнорованими і мали отримати спеціальне лікування, тоді як інші вважали, що їх не слід було б лікувати по-іншому через їхню інвалідність. Дехто зазначав, що їм надали інше лікування, але вони розцінювали це як позитив. Спільною темою серед усіх респондентів було те, що вони хотіли, аби медичні працівники слухали їх і намагалися зрозуміти, як їхні особливості інвалідності впливають на них під час вагітності й пологів. Як сказала одна з жінок (Hall et al., 2016: 24):

«Я знаю свої потреби та обмеження краще за будь-кого іншого».

Звіт містить заклики до належної підготовки і навчання для працівників акушерської служби щодо інвалідності, аби вони могли краще зрозуміти, як інвалідність жінки може вплинути на вагітність, пологи і батьківство — і, отже, як можна покращити результати (див. Рекомендації в рамці).

Багато з опитаних жінок зазначили, що пологові відділення, де вони народжували, були недоукомплектовані персоналом, і це стало фактором, що сприяв негативному досвіду. Але нестача ресурсів не повинна виправдовувати лікування людей без гідності. Усі акушерки мають обов’язок забезпечити найкращий можливий догляд для жінок, і є докази того, що догляд можна покращити навіть за допомогою незначних змін на індивідуальному рівні. Існують позитивні коментарі щодо найкращих практик у звіті, включаючи акушерок, які захищали інтереси жінок з інвалідністю у своїй турботі та надавали додатковий час, щоб забезпечити задоволення їхніх потреб.

На ширшому рівні важливо, щоб пологові відділення враховували потреби жінок з інвалідністю, щоб ця група не «випадала з системи», коли мова йде про покращення обслуговування.

Планується подальше якісне дослідження для глибшого вивчення впливу прав людини і гідності на материнську допомогу для самовибраної групи жінок. Результати будуть доступні в січні 2017 року.

Рамка 1. Рекомендації

• Послуги мають бути організовані так, щоб забезпечити безперервність догляду для всіх жінок, що є особливо важливим для жінок з інвалідністю
  
• Працівники пологових служб мають проходити додаткове навчання щодо догляду за жінками з інвалідністю, щоб забезпечити дотримання їхніх прав і гідності
  
• Працівники пологових служб мають виділяти додатковий час, особливо на початку побудови відносин із жінкою з інвалідністю, щоб вислухати її і обговорити її особливі потреби, можливості, очікування та переваги
  
• Необхідне належне навчання і інструктаж медперсоналу з питань, пов’язаних з інвалідністю, таких як грудне вигодовування для жінок із вадами зору, або знеболення у жінок з хронічним болем, пов’язаним з інвалідністю
  
• Аудит доступності повинен проводитися регулярно для забезпечення того, щоб установи були доступними і, якщо можливо, щоб було забезпечено наявність персонального асистента для жінок з інвалідністю
  
• Працівники пологових служб мають змінити спосіб комунікації з жінками з інвалідністю, щоб вони відчували, що їх слухають; слід передбачити альтернативні форми комунікації для жінок з порушенням зору або слуху, щоб забезпечити доступність
  
  

Madeleine Murphy

Редакторка, BJM

‍